Рокитненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Перлини рідного краю
Меню сайту

Категорії розділу

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Архів записів

Друзі сайту

Вітаю Вас, Гість · RSS 18.12.2017, 17:23

 
 
 
 
 
 
 
 
 
Парк Калачевського
 
Є в нашій країні мальовничі місцинки, про які знають усі. З різних куточків злітаються  екскурсійні автобуси любителів природи, «капають» кошти у чиїсь кишені, а ми милуємось замріяними краєвидами рідних просторів.

   Та є на нашій планеті куточок, де за красу грошей не беруть. Приходь, відпочивай, дихай на повні груди,  зачаровуйся музикою і простотою квітів та дерев, слухай співи справжнього українського солов’я, упіймай сонечко на долоню або налякай ящірку у запашній траві…

   Ви запитаєте де? Всюди! Озирніться навколо, побачте велике у малому, красиве – у простому, мелодійне – у звичайному.

   Жив колись на нашій планеті  Земля у селі Попівка допитливий хлопчик Мишко. Це у сусідній області. А у нас, на Полтавщині,  у селі Рокитне Кременчуцького району жив його дідусь Михайло. Було це давно, мабуть, коли ще губернії були, – у ХІХ столітті. Дід Михайло служив у російській армії Суворова і за бойові заслуги отримав земельний наділ. Так з’являється хутір Рокитне, де й відпочивав улітку хлопчик Мишко Калачевський. Хоча щодо прізвища існує ще одна версія – Колачевський. Але місцеві жителі  більш полюбляють перший варіант.

   Так от дуже любив хлопчина відпочивати у діда. Той возив його до міста Кременчука слухати духовий оркестр, запрошував до своєї садиби музикантів. А ще запала в душу Мишкові  проста і щира народна пісня.

   А потім була Лейпцігська консерваторія, по закінченні якої Михайло Миколайович Калачевський переїздить до Кременчука, де працює адвокатом, дбає про розвиток культури та освіти. Про музику не забуває.

І як справжня нагорода, як друга весна композитора лунає небом Кременчука після 25-річного мовчання «Українська симфонія» у виконанні Полтавського симфонічного оркестру під керівництвом диригента Д.В.Ахшарумова.

Бринить народна пісня та любов до рідного краю у шедеврах композитора, світла лірика та душевність. Симфонія, романси, великі хорові полотна, інструментальна музика... Немало таких перлин було створено і у нас в Рокитному.

   Полюбив Михайло Миколайович наше село. Не лише у музику вклав свою душу, а й у сімейний парк, який зараз усі так і називають  - парк Калачевського. Багато довелося пережити цьому  живописному куточку природи. Через історичні негаразди була пограбована і спалена садиба Калачевських, захаращено парк, зруйновано склеп, де був похований великий композитор…

   Та все ж таки природна краса невмируща, а людська пам'ять ще не втратила останні краплі чуйності. А може, прокинулось чиєсь сумління… А може, подумали, що так буде правильно…

   Так чи інакше, на могилі композитора встановлено меморіальну плиту, а парк відродили. Та чи можна було інакше?

   Безліч видів старезних дерев можна зустріти на території парку. З усіх куточків світу збирала сім’я Калачевських саджанці та насіння. Багато хто навіть не підозрює, що поряд - стільки рідкісних рослин. Узяти навіть софору японську. Її знайшли школярики зі своїми учителями. Колись тут була багатюща колекція бузку, - і досі намагаються підрахувати, скільки ж видів квітучих та запашних кущів тут росло.  

Шумлять своїм верховіттям старезні канадські сосни та пірамідальні тополі, дзвенять листям молоді клени та берізки. Якщо добре пошукати, можна знайти сибірську ти блакитну ялини.  Тут спокійно і велично спостерігають за вами древні дуби, а круг них  уже котре століття, котру весну розквітає барвами та зеленню чудовий килим. Тут є і рідкісні лікарські трави та квіти, є й близькі нам незабудки, ведмежі вушка, первоцвіт, пісенний барвінок…

   Наш парк – це ж справжній дар природи! Тут немає лавочок, величезних кам’яних споруд, не розривається музика. Хіба що парочку закоханих  коли зустрінеш, або іноді молодь відпочиваючу. І тут, правда, під час суботників пляшки вигрібаються, пакети. Усяке буває. Та все ж це дійсно спокійна, тиха і  приємно таємнича природна колиска.

    Ти можеш присісти на похилену деревину, пошукати місце, де колись був старовинний фонтан, Хочеш – пройдись уздовж невеличкого озера, постій на місточку та зазирни у його прозору таємницю. Побудь біля простої, але такої проникливої скульптурної композиції  із зображенням Божої матері. Подумай про вічне, коли побачиш викарбувані ноти на меморіальній плиті. А раптом почуєш мелодію тієї самої «Української симфонії», що створив колись Михайло Калачевський, спробуй почути в ній не лише звуки, тональності та музичні темпи, а й співучу народну душу, яку зараз не так уже й легко розпізнати, почути, знайти… Послухай природу, може, знайдеш там
 
 
Опанасюк Н.В.
Учитель світової літератури, художньої культури та інформатики.
 
 

 
 
 
 
Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz